Ми пам'ятаємо...
1932-1933 роки – страшні роки голоду в історії нашої держави. Сьогодні, коли Україна перегортає ще одну не менш страшну сторінку нашого життя, ми, як ніколи раніше, проймаємося бідою, яка спіткала наш багатостраждальний народ у ті роки. Сьогодні, коли, здається, потрібно усім лише жити і радіти життю, у ХХІ столітті ми ще раз побачили, як чиїсь амбіції в один день можуть змінити життя людини. В українців, як і тоді, майже 100 років назад, відбирають право на мрії і бажання, руйнують усе нажите важкою працею, а найголовніше – позбавляють життя. Дивно, що навіть маленькі діти зі сльозами в очах і щирою молитвою розуміють те, чого не можуть зрозуміти дорослі.
Свіча палає на столі…
В очах – сльоза, в душі – скорбота…
Вуста стискає біль німий,
Надія в нас лише на Бога.
Молитва лине до Христа,
Щоб відвернув від нас це горе.
Скільки страшних Вкраїна літ пережила,
І цю біду вона поборе.
Нехай тепло від запаленої свічки, яка горить сьогодні в оселях кожного українця, вселяє в наші душі Віру, Надію і Любов.
В. В. Вараницька, педагог-організатор