Відкриваймо справжнього Шевченка!

       Сьогодні, 9 березня,  День народження Тараса Григоровича Шевченка - борця за долю й щастя звичайної людини, українця з великим баченням. Нехай святиться вічністю ім’я твоє, Тарасе! Твоя Україна про тебе, батьку, пам’ятає! І тобі, Кобзарю, подяку складаємо за вірші та пісні, за муки творчості безцінні, за малярські картини. Твою спадщину важко переоцінити, бо вона безсмертна, як безсмертний ти, Пророче!

      Неосвічений кріпак, який не вчився навіть у звичайній школі. Змучений старий дідуган, у кудлатій шапці й кожусі. Такий образ Шевченка нав'язала нам 70-річна радянська пропаганда.

 Та кожен українець МУСИТЬ знати, ким був насправді наш Тарас Шевченко.

• Він був академіком Імператорської академії мистецтв у Петербурзі!
• Він створив понад 1300 картин, пейзажів і гравюр.
• Був обдарованим скульптором.
• Він викладав живопис у Київському університеті.
• Він був успішним і затребуваним художником-портретистом. Замовити в Шевченка  портрет (свій чи членів родини) мали за честь діячі культури, найшанованіші люди й представники найвищої знаті.
• Елегантно і зі смаком одягався, але ніколи не соромився свого походження.
• Він зустрічався й товаришував з найвидатнішими  людьми своєї епохи.
• Харизматичний, ерудований, талановитий оповідач, любитель пожартувати, він був «зіркою» культурного товариства Петербурга та Києва.
• Він вільно володів іноземними - польською, французькою, німецькою, російською - мовами.

    Тарас Григорович Шевченко - духовний батько сучасного українського народу. Говорячи про його життя, його вірші, я впевнена, що одна згадка про нашого Кобзаря спроможна  підняти і облагородити душу і хоча б на мить відірвати нас від життєвих дрібниць.  Але… В нашій країні зараз триває жорстока і кровопролитна війна… Російсько-українська війна…І  для мене колишній світ рухнув. Усе стало неважливим… Одне є важливим – Перемога над лютим ворогом!

    Ти закликав, Тарасе, нас Україну любити! Любити її «во врем’я люте, в останню тяжкую минуту», бо сам її любив. За неї й душу згоден був згубити. 

    Хочеться вклонитися кожному Герою, який сьогодні на війні. Молюсь за кожного солдата і прошу усім їм опіки Божої. Повертайтеся в рідний дім живими, дорогі наші захисники!

    Тарас Шевченко також був солдатом. Деякі біографічні факти свідчать, що «незважаючи на те, що він був якийсь зосереджений у собі, ніби відлюдькуватий, але разом з тим симпатичний, і всі його любили; та найбільше любили його солдати»; «Шевченко не відділяв себе від солдатського середовища і жив із солдатами по-братськи, просто. Солдатам це подобалося тим більше, що вони відчували в ньому культурну людину, співчували його невідповідному становищу і за його людське до них ставлення платили йому тим, що в його присутності не проявляли ні солдатського цинізму, ні взагалі казарменних вихваток…»

      Пропоную  згадати Тарасові  думки, що актуальні і нині...

• Свою Україну любіть. Любіть її… Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть.
• Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають.
• Благо тобі, друже-брате, як є в тебе хата. Благо тобі, як у хаті є з ким розмовляти. Хоч дитина немовляща, і воно вгадає твої думи веселії…
• Бо хто матір забуває, того Бог карає, того діти цураються, в хату не пускають.
• Я так її, я так люблю мою Україну убогу, що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
• Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!
• В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
• Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.
• Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.
• І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі.

    Ми хочемо завершити цю російсько-українську війну беззаперечною перемогою України, оплакати всіх загиблих та знову дихати вільно.

        Слава Україні! Героям Слава!

Прийде перемога і згине навіки

Ворожий народ. Безіменний, безликий.

Гонимий він світом буде звідусюди.

І з часом, такого народу не буде.

Бо хто йде з війною на вільну країну

Той сам від ненависті своєї загине..!

     Галина Грицюк – вчителька української мови і літератури Пляшевського ліцею