ПАМ’ЯТАЄМО. ЄДНАЄМОСЯ. ПЕРЕМОЖЕМО.

       У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, – це жахливо, боляче.... Коли люди гинуть від голоду – це зовсім не вкладається в голові. Особливо – голоду, який створили навмисно.

   Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших  таких сторінок - Голодомор, який призвів до небачених безневинних  жертв. На багатьох чорноземах України вмирали люди. Вони не плакали, помирали мовчки. Хто лічив їх тоді? В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.

   Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським терором у 1932-1933 роках. Пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, здобувачі освіти Пляшевського ліцею мали можливість переглянути відео спогади очевидиці тої трагічної сторінки нашої історії Марії Власівни Балас; відвідати  тематичну виставку «Голодомор - не маємо права забути», яку підготувала шкільний бібліотекар Марія Миколаївна. Школярі перейнялися співчуттям і болем, переглядаючи мультфільм «Голодний дух».

    Запалімо  свічу… Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню – частинки вічного. Ці вогники символізують нашу скорботу і пам'ять про мільйони життів наших співвітчизників, серед яких були діти і дорослі. Ці вогники зігріють душі загиблих.

      Це – знак нашої пам'яті.

      Це – світло очищення задля нашого майбутнього.

    І нехай світло свічки буде нашою даниною тим, хто пішов від нас у 1933 році. Вшануймо їх пам'ять.

       Любов Хміль, класний керівник 7 класу